Згодом. Стівен КінгC.

У цій історії багато жаху. Зацініть і ви!

Джеймі — в усьому звичайний хлопчик зі звичайної неповної сім’ї, крім одного. Він бачить мертвих і може розмовляти з ними. До того ж покійники мусять завжди чесно відповідати на його запитання. Мама наказувала нікому не розповідати про цю моторошну здібність, проте зберегти таємницю не вдалося. Відчайдушна детективка, мамина подруга, планує розкрити справу зловісного нью-йоркського терориста з допомогою хлопчика. Убивця вже відійшов у засвіти, а його бомба цокає десь у місті й ось-ось збере кривавий урожай. Джеймі може дізнатися, де він її заховав. Але цей мрець не схожий на інших...

Стівен Едвін Кінг (народ. 21 вересня 1947, Портленд, Мен, США) — американський письменник, який працює в різноманітних жанрах: жахи, трилер, фантастика, фентезі, містика, драма. Отримав прізвисько — «Король жахів».

Дитинство Стівена Кінга пройшло переважно в штаті Мен, в містечках Портленд і Дерхем. Пізніше Кінг неодноразово використовував у книжках спогади про дерхемський період. У повісті «Труп» він розповідає про свого друга Кріса Чеслі. В оповіданні «Бабуля» автор фактично переміщає свою родину в епіцентр розвитку містичних подій. В романі «Воно», що оповідає про дітей-невдах, розсіяні шматочки дитинства самого Кінга. В оповіданні «Конец всей этой мерзости» використано образ його старшого брата Девіда Віктора Кінга — невичерпного генератора карколомних ідей та витівок.

Кар’єру письменника Кінг розпочав у січні 1959 року, вирішивши разом зі старшим братом видавати власну газету. У 1962 році він опублікував 18 коротких оповідань у збірці «Люди, места и твари — Том I» (інша назва «Люди, места и вещи — Том I»). Через рік була опублікована друга частина книги — «Звездные захватчики».

Закінчив Менський університет в м. Ороно у 1970 році. Отримав ступінь бакалавра, працював вчителем англійської мови.

Навесні 1973 року опублікував першу повість «Керрі». Фінансовий успіх дозволив Кінгу піти зі школи і цілком присвятити себе письменництву.

Загалом написав понад 200 творів, багато з яких стали міжнародними бестселерами і були екранізовані в кіно та на телебаченні. Кінг часто виступав і як автор сценаріїв: «Худеющий», «Мертвая зона», «Воспламеняющая взглядом», «Зеленая миля», «Побег из Шоушенка», «Солнечный пес», «Кладбище домашних животных», «Дети кукурузы», «Воно». Одна з найбільш вдалих екранізацій — фільм «Сяйво» (1980) Стенлі Кубріка, де головну роль виконав Джек Ніколсон.

Деякі твори публікувалися під псевдонімом Річард Бахман. Неодноразово знімався в невеликих ролях в екранізаціях власних творів. Головною книжкою для письменника стала «Темна вежа» — цикл з восьми романів, присвячений мандрівкам стрілка Роланда з Гілеада і його супутників у пошуках Темної вежі — центру світобудови. Над цим твором письменник працював протягом 30 років, відкладаючи рукопис і знову повертаючись до нього.

Після автомобільної катастрофи став інвалідом, але продовжив літературну діяльність.

У 2004 році виходить остання частина епопеї «Темна Вежа», яка, за обіцянками письменника, повинна була стати його останньою роботою. На щастя, Кінг не дотримується обіцянки і продовжує публікувати книжки. У 2009 році Стівен Кінг нарешті опублікував роман «Під куполом», який він два рази безуспішно намагався написати у 1970-х та 1980-х роках.

У 2011 році вийшов роман «11/22/63». У 2012-му вийшов восьма книжка з циклу «Темна Вежа» — «Вітер у замкову шпарину». Також, Кінг написав роман «Доктор Сон», продовження роману «Сяйво» і роман «Країна розваг».

У 2014 році вийшли романи «Містер Мерседес» і «Відродження», а 2 червня 2015 вийшов роман «Що впало, те пропало», продовження роману «Містер Мерседес». У 2015-му вийшли дві антології хоррор-оповідань «Ярмарок нічних жахіть» і «Що ховається у темряві». У «Ярмарок нічних жахіть» увійшла розповідь Кінга «Маленький зелений Бог агонії», а у збірку «Що ховається у темряві» увійшла розповідь «Літній грім».