Мистецтво кольору Йоганнес Іттен

«Чи існують для митця, який лише формується, та у сфері естетики загалом певні беззаперечні закони кольору і його правила, — чи, може, естетична оцінка кольору є лише вираженням суб’єктивної думки? Мої учні часто ставили мені це запитання, і кожного разу я відповідав так: "Якщо ви, самі цього не знаючи, можете створити шедевр із використанням кольору, то вам не потрібно нічого знати про ці закони. Якщо ж вам не вдається створити шедевр, нічого не знаючи про закони кольору, то треба працювати над знаннями".

Навчання й теорія потрібні під час поверхової роботи з кольором. Коли ж ідеться про ґрунтовну роботу, то в гру вступає інтуїція, і все відбувається ніби само собою.

Я ґрунтовно вивчав колір у великих майстрів і упевнився в тому, що всі вони володіли знаннями про нього.

Наука про колір Ґете, Рунґе, Бецольда, Шевреля та Гельцеля була для мене надзвичайно цінна.

Я сподіваюся, що в цій книзі мені вдалося пояснити багато проблем кольору. Треба займатися не лише основоположними законами та правилами об’єктивного мистецтва, а й заглиблюватися у сферу суб’єктивної обмеженості, тобто суб’єктивної оцінки кольору. Якщо ж хочемо позбутися суб’єктивної прив’язки, то цього ми зможемо досягти лише за допомогою вивчення та пізнання об’єктивних законів», — із передмови Йоганнеса Іттена.

Йоганнес Іттен (*11 грудня 1888 — 27 травня 1967) відомий як художник-експресіоніст, дизайнер, теоретик мистецтва, але починав він саме як учитель у початковій школі, де застосовував передові методи викладання й зацікавився психоаналізом. Освіту отримував у Художній школі Женеви (кинув, невдоволений навчанням), університеті Берна (на природничо-математичному факультеті) та Педагогічній академії. У 1914 році в цюріхському Домі мистецтва відбулася його персональна виставка, що потім демонструвалася в багатьох інших містах.

Із 1919 по 1922 викладав інноваційний пропедевтичний курс у Баугаузі. Розробив зрозумілу й логічну теорію кольору, написав працю «Мистецтво кольору», що стала класичною. У 1923 році полишив Баугауз і переїхав у Цюріх, де займався живописом і дизайном, а згодом відкрив приватну художню школу. Викладав також у інших навчальних закладах, керував Цюріхським текстильним училищем і Рітбергівським музеєм неєвропейського мистецтва. У другій половині 50-х років цілковито зосереджується на творчості й підготовці до друку своїх праць.