Продавець Інтернет-магазин "Книжковий дім" розвиває свій бізнес на Prom.ua 8 років.
Знак PRO означає, що продавець користується одним з платних пакетів послуг Prom.ua з розширеними функціональними можливостями.
Порівняти можливості діючих пакетів
Кошик
7329 відгуків
Книжковий дім
Графік роботи
  • Понеділок
    09:0017:00
  • Вівторок
    09:0017:00
  • Середа
    09:0017:00
  • Четвер
    09:0017:00
  • Пʼятниця
    09:0017:00
  • Субота
    09:0017:00
  • Неділя
    09:0017:00
Контакти
+380 (63) 820-36-11
+380 (63) 043-56-64
+380 (63) 783-52-33
Інтернет-магазин "Книжковий дім"
Наталія
Книжковий ринок "Райський куточок", Харків, Україна
info@n-knigi.com+380630435664+380630435664
+380 (63) 820-36-11
+380 (63) 043-56-64
+380 (63) 783-52-33
Багряний колір вічності Гурницька Н., фото 2Багряний колір вічності Гурницька Н., фото 3Багряний колір вічності Гурницька Н., фото 4

Багряний колір вічності Гурницька Н.

200 ₴

  • Немає в наявності
  • Код: 9786171266964
Багряний колір вічності Гурницька Н.
Багряний колір вічності Гурницька Н.Немає в наявності
200 ₴
+380 (63) 820-36-11
  • +380 (63) 043-56-64
  • +380 (63) 783-52-33
+380 (63) 820-36-11
  • +380 (63) 043-56-64
  • +380 (63) 783-52-33
Законом не передбачено повернення та обмін даного товару належної якості
Опис
Характеристики

У Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Другої світової війни відбуваються драматичні події, народжуються родинні таємниці й перетинаються долі героїв цього роману. Ірена — юна наївна гімназистка із заможної родини. Доля дарує їй трагічне кохання, яке вривається в її спокійне життя вихором перших глибоких почуттів, сильних емоцій та чуттєвих насолод. Життя кидає Ірену в лихоліття війни, жорна сталінських репресій і на заслання в Казахстан. Яку ціну доведеться заплатити дівчині за своє щастя та любов? Чи зуміє вона вистояти, не зламатися і зберегти у собі світло добра й любові? Як та чому поєдналися історія кохання Ірени з долею та життям Анни з роману «Мелодії кави в тональності кардамону»?

Наталія Гурницька — популярна українська письменниця.

Автобіографія:

«Скільки себе пам’ятаю – постійно щось писала. В дитячому садочку, у школі, в університеті, на роботі. Зараз навіть важко пригадати, чому і коли почала це робити. В мене вдома ще й досі десь лежать старі дитячі книжечки, де, каюся, спочатку малюнками, а потім нерозбірливими дитячими каракулями, записувала власні історії або ж продовження тих казкових історій, які здались мені незавершеними, або ж завершеними не так, як би мені того хотілося. Блокноти та зошити давно загубились, а ці дитячі книжечки дивом збереглися, і зараз вже мої діти до тих давніх маминих історій прималювують та припасують власні історії. Чи матиме це продовження у майбутньому — подивимось, бо якщо людині судилося писати, то дуже важко зіштовхнути її з цього шляху.

А перше письменницьке визнання? Навіть не знаю, чи можна назвати це визнанням, радше першим дзвіночком долі, на який я успішно не відреагувала. Дуже банально і просто. Я вступала до Львівського університету на економічний факультет, ми писали твір і, ніби навмисно, у мене не знайшлося шпаргалки на жодну із запропонованих тем. Реакція на таке абітурієнта цілком прогнозована — шок, відчай, аналіз проблеми та гарячкові пошуки виходу з халепи. Писати на конкретну тему — це завжди небезпека щось переплутати, а твір на вільну тему — це простір для фантазії та шанс викрутитись. Пам’ятаю, що писала щось на тему Вітчизняної війни, але писала не про героїзм чи подвиг, а про втрачені життя, загублені людські долі, відчай жінок, які не дочекались додому своїх чоловіків, про безіменні могили і про тих солдат, які зникли безвісти… 

Звичайно, очікувала на повний провал, натомість мене відшукали з прийомної комісії та запропонували передати документи на факультет журналістики. Сприйняла це як невдалий жарт або ж якийсь підступ, а зрозумівши, що це серйозно — просто потішилась з того, що не провалила іспит. Думки піти на журналістику навіть не виникло. Зрештою, як і бажання стати письменницею. Просто продовжувала писати — на лекціях по економіці, вдома, в уяві, а згодом й на роботі. Щось дописувала, щось кидала на півдорозі, щось досі лежить у шухляді, а потім в якийсь момент написане раптом майже містичним чином почало вкладатись у роман, який вже сам диктував свої умови гри та вів за собою…

А далі були відгуки читачів, і це вже, дійсно, можна назвати першим письменницьким визнанням. Бо найважливішими для автора є саме ці відгуки звичайних читачів, їх не завоюєш нічим, окрім самого тексту і чогось близького для серця. Коли ж тобі кажуть, що твоя книжка допомогла вийти з життєвої кризи, стала поштовхом до позитивних змін, або ж просто допомогла пережити момент, коли життя було нестерпним, то мимоволі цим переймаєшся і саме тоді розумієш — повернення назад немає. Ти вже відповідаєш за все те, що напишеш чи не напишеш у своїх книжках. А коли до тебе підходить старенька вісімдесятирічна бабуся і каже, що твоя книжка — це найсвітліше враження в останні роки її життя і що все, чого вона ще хоче у житті, — це трохи пожити і дочекатися твоєї наступної книжки, то це не лише примушує боляче стискатися серце, але й відчувати, що ти вже просто не можеш розчарувати людину».

Основні
Країна виробникУкраїна
ЖанрМелодрама
Мова виданняУкраїнська
Вид палітуркиТвердий
Тип поверхні паперуМатова
Тип поліграфічного паперуОфсетний
Кількість сторінок192
Рік видання2019
ISBN9786171266964
СтанНовий
Формат
Довжина20.7 см
Ширина13.7 см
Інформація для замовлення
  • Ціна: 200 ₴

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner