Квіти для Елджернона (нов.оформ. тверда паліт. укр.мова) Кіз Д.

Чарлі Гордон — розумово відсталий, але у нього є друзі, робота, захоплення і непереборне бажання вчитися. Він погоджується взяти участь у небезпечному науковому експерименті, який може зробити його найрозумнішим... Яку ціну маємо ми платити за свої бажання? Чи варті вони того? Пронизлива історія, яка нікого не залишить байдужим! Мабуть, один з найлюдяніших творів у світовій літературі.

Деніел Кіз (9 серпня 1927 Нью-Йорк — 15 червень 2014 року, Бока-Ратон) — американський письменник і філолог.

Народився в Брукліні, в родині єврейських емігрантів з Російської імперії Вільяма Кіза і Бетті Аліцкі. Родина його матері перебралася з України в Монреаль наприкінці 19 століття. Батько тримав магазин вживаних речей, мати працювала косметологом.

Після війни три роки служив у флоті, потім залишив військову службу, закінчив Бруклінський коледж і отримав ступінь бакалавра психології. На початку 50-х майбутній письменник деякий час працював молодшим редактором літературного журналу, фотографом в журналі мод, викладав англійську мову в школі і вів недільні курси. Одночасно закінчив заочний факультет Бруклінського коледжу за спеціальністю «Англо-американська література» і отримав ступінь магістра. Після цього він залишив Нью-Йорк і викладав курси літературної творчості в державному університеті Уейна. З 1966 року — професор англійської мови та літературної творчості в університеті штату Огайо в місті Афіни. У 1988 році Бруклінський коледж нагородив його власної почесною медаллю, а в 2000 році Кіз став почесним професором рідного університету. Був одружений на Орі Васкес, дві дочки.

Перша публікація — розповідь «Прецедент» в травневому номері журналу Marvel Science Fiction за 1952 рік. Популярність Деніелу Кізу принесла розповідь «Квіти для Елджернона» (1959) і однойменний роман на її основі (1966).

Цікаві факти:

Деніел Кіз — єдиний автор, який зумів отримати дві найпрестижніші в англомовній науковій фантастиці нагороди за два твори з однією назвою. У 1960 році премією «Г’юґо» було відзначено розповідь «Квіти для Елджернона», а у 1966-му премію «Неб’юла» отримав однойменний роман, написаний на її основі.

У 1968 році режисер Ральф Нелсон зняв за романом «Квіти для Елджернона» досить успішний фільм «Чарлі».