Островітяни. Микита Франко

ПРИВІТ! ВИ ТРИМАЄТЕ В РУКАХ МОЇ МЕМУАРИ.

ВИ ПОКИ НЕ ЗНАЄТЕ, ХТО Я, А Я НЕ ЗНАЮ, ХТО ВИ.

АЛЕ ТАК НАВІТЬ ЦІКАВІШИЙ. ЦЯ ІСТОРІЯ ПОЧНЕТЬСЯ З ПЕРЕЇЗДУ З ПІВДЕННО-САХАЛІНСЬКА В МОСКВУ, ДЕ МІЙ ТАТО ДЕПУТАТ ПІДЕ НА РОБОТУ В ДЕРЖДУМУ.

ЧИ ВСЕ ПОЧНЕТЬСЯ ЩЕ РАНЬШЕ, МОЖЕ БУТИ З ТОГО, ЯК ВИПАДКОВО ВИКИНУ КНИГУ В Сміттєве Відро, АБО З БАНАНОВОГО РАФУ, Я ЗАБУВ. ВАМ ПРИДЕТЬСЯ ДО ЦЬОГО ПРИВИКНУТИ:

У МЕНЕ ЗАНАДТО БАГАТО ДУМК У ХВИЛИНУ.

ДО РЕЧІ, Я ВЖЕ ГОВОРИВ, ЩО МОГО БАТЬКА ЗВУТЬ РАФ? НІ, НЕ ЦЬОГО, ІНШОГО.

ВЖЕ ЗАПУТАЛИСЯ? НЕ ПЕРЕЖИВАЙТЕ, ЦЬОГО РОКУ ЦЕ ВИПАДІЛО НЕ ТІЛЬКИ З ВАМИ.

МОЖЕМО СПРОБУВАТИ

РОЗИТУТАТИ РАЗОМ