Джералдова гра Кінг C.

• Бестселер The New York Times та Publishers Weekly
• Класичний і моторошний Кінг
• Екранізовано

Цей відпочинок у віддаленому літньому будиночку мав стати ідеальним для подружжя Джералда та Джессі. Але пристрасна ніч раптом закінчилася... смертю чоловіка. Джессі залишається прикутою наручниками до ліжка в порожньому, ізольованому від світу будинку, поруч із мертвим Джералдом. Однак самотньою вона буде недовго. Найтемніші страхи та спогади прийдуть до її понівеченої, розщепленої свідомості. А ще прийде він — моторошний чоловік, що дивитиметься на неї з темного кутка кімнати. Хто він — привид чи схиблений убивця? Плід кошмарних дитячих спогадів Джессі, що повернувся познущатися з неї знову? І яку ціну має заплатити вона, щоб позбутися фантомів пам’яті, загрозливих гостей та невблаганних металевих наручників?

Стівен Едвін Кінг (народ. 21 вересня 1947, Портленд, Мен, США) — американський письменник, який працює в різноманітних жанрах: жахи, трилер, фантастика, фентезі, містика, драма. Отримав прізвисько — «Король жахів».

Дитинство Стівена Кінга пройшло переважно в штаті Мен, в містечках Портленд і Дерхем. Пізніше Кінг неодноразово використовував у книжках спогади про дерхемський період. У повісті «Труп» він розповідає про свого друга Кріса Чеслі. В оповіданні «Бабуля» автор фактично переміщає свою родину в епіцентр розвитку містичних подій. В романі «Воно», що оповідає про дітей-невдах, розсіяні шматочки дитинства самого Кінга. В оповіданні «Конец всей этой мерзости» використано образ його старшого брата Девіда Віктора Кінга — невичерпного генератора карколомних ідей та витівок.

Кар’єру письменника Кінг розпочав у січні 1959 року, вирішивши разом зі старшим братом видавати власну газету. У 1962 році він опублікував 18 коротких оповідань у збірці «Люди, места и твари — Том I» (інша назва «Люди, места и вещи — Том I»). Через рік була опублікована друга частина книги — «Звездные захватчики».

Закінчив Менський університет в м. Ороно у 1970 році. Отримав ступінь бакалавра, працював вчителем англійської мови.

Навесні 1973 року опублікував першу повість «Керрі». Фінансовий успіх дозволив Кінгу піти зі школи і цілком присвятити себе письменництву.

Загалом написав понад 200 творів, багато з яких стали міжнародними бестселерами і були екранізовані в кіно та на телебаченні. Кінг часто виступав і як автор сценаріїв: «Худеющий», «Мертвая зона», «Воспламеняющая взглядом», «Зеленая миля», «Побег из Шоушенка», «Солнечный пес», «Кладбище домашних животных», «Дети кукурузы», «Воно». Одна з найбільш вдалих екранізацій — фільм «Сяйво» (1980) Стенлі Кубріка, де головну роль виконав Джек Ніколсон.

Деякі твори публікувалися під псевдонімом Річард Бахман. Неодноразово знімався в невеликих ролях в екранізаціях власних творів. Головною книжкою для письменника стала «Темна вежа» — цикл з восьми романів, присвячений мандрівкам стрілка Роланда з Гілеада і його супутників у пошуках Темної вежі — центру світобудови. Над цим твором письменник працював протягом 30 років, відкладаючи рукопис і знову повертаючись до нього.

Після автомобільної катастрофи став інвалідом, але продовжив літературну діяльність.

У 2004 році виходить остання частина епопеї «Темна Вежа», яка, за обіцянками письменника, повинна була стати його останньою роботою. На щастя, Кінг не дотримується обіцянки і продовжує публікувати книжки. У 2009 році Стівен Кінг нарешті опублікував роман «Під куполом», який він два рази безуспішно намагався написати у 1970-х та 1980-х роках.

У 2011 році вийшов роман «11/22/63». У 2012-му вийшов восьма книжка з циклу «Темна Вежа» — «Вітер у замкову шпарину». Також, Кінг написав роман «Доктор Сон», продовження роману «Сяйво» і роман «Країна розваг».

У 2014 році вийшли романи «Містер Мерседес» і «Відродження», а 2 червня 2015 вийшов роман «Що впало, те пропало», продовження роману «Містер Мерседес». У 2015-му вийшли дві антології хоррор-оповідань «Ярмарок нічних жахіть» і «Що ховається у темряві». У «Ярмарок нічних жахіть» увійшла розповідь Кінга «Маленький зелений Бог агонії», а у збірку «Що ховається у темряві» увійшла розповідь «Літній грім».